Укладення договору оренди нерухомості або, тим більше, договору купівлі-продажу важлива подія у житті практично кожної людини, яка, звісно, не пов’язана у своїй діяльності ні з юридичною практикою, ні з наданням послуг у галузі операцій з нерухомістю. Звичайно, для впевненості у правильності укладення договору, дотримання норм законодавства, найкраще звернутися до відповідних спеціалістів за отриманням консультації. Але мати найпростіші знання про те, які вимоги існують у діючому законодавстві, не завадить нікому.

Отже, з чого потрібно почати при укладенні договору оренди? В першу чергу, після перегляду будь-якої нерухомості та прийняття рішення про укладення договору оренди, потрібно домовитися про строк оренди, розмір орендної плати, порядок проведення розрахунків, сплати комунальних послуг, кількості осіб, що проживатимуть у квартирі чи будинку, яким чином продовжуватиметься договір, передбачити гарантійний платіж на випадок пошкодження майна тощо. Ці положення стосуються обох сторін, як орендодавця, так і орендаря.

Далі потрібно перевірити паспорти або інші документи, що посвідчують особи в один одного, ознайомитися з документами про право власності на квартиру. Переконатися, що сторони мають необхідні повноваження для укладення договору оренди (якщо це не орендодавець чи власник, то обов’язково повинна бути нотаріальна посвідчена довіреність на передачу майна в оренду, договір на управління майном, який також дає право на укладення договору оренди). Договір оренди, строком до 3-х років, укладається у письмовій формі, понад зазначений строк — обов’язково нотаріальне посвідчення з наступною державною реєстрацією права у відповідному державному реєстрі.

Що стосується договору купівлі-продажу. Покупцю необхідно до укладення договору з’ясувати, на підставі яких документів нерухомість належить продавцю, скільки всього власників нерухомості, чи є серед власників неповнолітні діти, хто зареєстрований у житлі, чи є обтяження відносно майна, чи проводилися перепланування та чи відповідає технічний паспорт нерухомості фактичному стану. Щоб перевірити наявність арештів та обтяжень не обов’язково йти до нотаріуса – це можна зробити самостійно завдяки відкритому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (для цього потрібно пройти нескладну реєстрацію на сайті online.minjust.gov.uа).

Документами, що підтверджують право власності можуть бути:

  • Договір купівлі-продажу. З цим документом потрібно уважно ознайомитися, особливо звернути увагу на порядок проведення розрахунків. Іноді, в договорах зазначають, що розрахунки за майно здійснюються протягом певного періоду після укладення договору. В такому випадку необхідно звернути увагу, чи є заява сторін про проведення розрахунку (така заява також нотаріально посвідчується та додається до договору) або платіжний документ (оригінал, з печатками банку). Ризик нездійснення оплати – визнання наступного договору купівлі-продажу недійсним.
  • Договір дарування. Існує думка, що такі договори найчастіше визнаються недійсними. Часто сторони, з метою зменшення витрат за договором купівлі-продажу, укладають договір дарування (при такому договорі потрібно оплатити лише державне мито). Якщо знайдеться зацікавлена особа, яка доведе в судовому порядку, що сторони мали на увазі інший договір, або дарувальник діяв під впливом насильства, то дійсно, договір купівлі-продажу може бути визнаний судом недійсним.
  • Свідоцтва про право власності/право спадкування/рішення суду; відносно землі — державний акт про право власності на земельну ділянку. При наявності всіх документів, обов’язковим є наявність реєстрації права власності на нерухомість.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.